Рекомендую до прочитання інтерв'ю економіста Представництва Світового банку в Україні Анастасії Головач виданню «Дзеркало тижня». Дуже тверезий і прагматичний погляд на майбутнє української економіки.

Нові обличчя, обіцянки змінити країну і наганяй чиновникам – все це добре. І людям, мабуть, дуже подобається. Але за лаштунками яскравої політичної сцени знаходиться досить непримітна, але дуже вимоглива штука – економіка.

Впевнений, що люди чекають дива. Не просто посадок корупціонерів і покарання топ-представників минулої влади за мародерство. Люди чекають, що одного дня вони відкриють холодильник, і він буде заповненим. І грошей ще вистачить, щоб заплатити за комунальні, купити ліки і одяг. З’їздити на відпочинок за кордон і відкласти на квартиру чи машину. Проте, статистика - вперта жінка. Зростання української економіки є дуже нестійким. Ґрунтується воно на досить мінливих факторах. Є рекордний врожай – зросли трохи і валюту втримали. Немає врожаю – протилежна ситуація.

Інші локомотиви нашого зростання орієнтовані на внутрішнє споживання. Отже, вони ніяк не стимулюють розвиток експорту. Це означає, що Україні з кожним роком стає все важче знайти себе в міжнародному розподілі праці. Продуктивність праці в економіці знаходиться на низькому рівні, експортуємо сировину, а не товари з високою доданою вартістю. Отже, нам стає все важче зайняти місце, з якого був би можливим так званий стрибок «з третього світу в перший».

Замість інвестицій в економічний розвиток, - інвестуємо в зростання зарплат чиновників. При цьому корупції менше не стає. Тим часом начальники департаментів збиткових державних компаній вже отримують зарплати більше 10 тис доларів на місяць. Плюс невиважені і політично мотивовані соціальні виплати, обсяг яких постійно зростає. Плюс збільшення витрат на обслуговування держборгу і стрімкий розвиток «піраміди» ОВДП. Тобто, все, що ми могли спрямувати на стимулювання зростання економіки, ми просто «проїдаємо».

Дуже не хочеться, щоб нова влада так само дбала про економіку, як попередня. Топтання в колі 2-3% зростання на рік – це еволюційний тупик для України. Так ми точно через 5-10 років перетворимося на сировинний придаток розвинутих країн. Нам потрібна не просто нова стратегія, нам потрібна така Стратегія, яка би підірвала всі закони економіки, всі традиції і устої економічної думки. Яка би «знесла башню» інвесторам і вони б вистроїлися в чергу, щоб інвестувати в Україну.

І тут, головне питання, - яким буде Уряд і хто буде прем’єром. Нам потрібен свій український Лі Куан Ю і безкомпромісні професіонали у владі. Які зможуть арматуру перегризати зубами, якщо це буде потрібно, а не піаритимуться в соцмережах на презентаціях концепцій. У партії «Громадянська позиції» є такі особистості. І ми готові до роботи!