АНДРІЙ МАЗАН
Голова фракції партії «Громадянська позиція» у Жовківській міській раді

«Прийде весна, стане видно де хто … відпочивав» — кажуть взимку. В місцевій владі, обраній минулого року, така «весна» вже прийшла. Представники місцевого самоврядування мали би вже зараз наводити лад у своїх громадах, комунікувати із мешканцями, щоб розуміти їх потреби, розвивати території, залучати інвестиції і робити все для спроможності своїх територіальних громад.

Натомість в радах все значно сумніше. Безпартійні та випадкові депутати у фракціях, люди при посадах, які використовували партійні бренди просто «аби пройти», депутатські групи, підконтрольні місцевому бізнесу. У кожному місті, всередині кожної ради, відбувається боротьба тих, хто прийшов змінювати громаду і тих, хто прийшов заробляти гроші.

Бо вибори – це завжди гроші. І що більша громада, то більше грошей витрачається кандидатами та політичними партіями, щоб потрапити до місцевих рад. І вже зараз ми, у спільноті «Цегрін» стикнулись із незрозумілим для нас ставленням значної частини новообраних депутатів до ініціатив покращення місцевого управління.

«Ми не маємо на це часу, нам треба повернути вкладені гроші», саме таке все частіше чують депутати, які справді прийшли впроваджувати зміни на краще.

Йдеться про цілі фракції в місцевих радах, які одразу після виборів почали шукати «пригодовані місця». А шукати їх довго не треба, способи заробити – давно не секрет.

Це розподіл керівних посад у радах з метою розставити своїх «правильних» людей для контролю та розподілу бюджетних коштів.

Це комунальні підприємства. Ставиш туди свого директора і підприємство знаходить спосіб заносити готівку, або використовує вже існуючі схеми, лиш перенаправивши потоки.

Це інфраструктурні проекти - скільки би громадськість не розповідала, а антимонопольний не знаходив змов, на багатьох підрядах отримують гроші не лише виконавці робіт (подекуди підрядники отримують менше ніж лобісти).

Це оренда майна та землі. Аптеки, ресторани в «золотих» місцях продовжують платити смішні кошти. Необліковані землі без юридично оформлених документів, власники яких взагалі уникають орендної плати.

Це забудови - саме ради дозволяють будувати величезні багатоповерхівки без паркомісць та достатньої інфраструктури.

І все це стає основним завданням депутатів, які прийшли повертати та примножувати вкладені на виборах кошти і водночас головним болем депутатів, які із щирими намірами прагнуть змінювати свої громади на краще, робити їх престижними та спроможними.

Кому ми маємо за це дякувати? Пригадуєте палкі баталії з приводу виборчого кодексу, який визначив як обиратиметься влада у вашому місті чи ОТГ? Тоді було важко зрозуміти – хто правий, а хто маніпулює. Тепер це стало очевидно. Свідомі та несвідомі помилки заклали саме туди.

Звісно, не всі депутати прийшли збагачуватись за рахунок бюджетних коштів. В мережі «Цегрін» ми завжди об’єднували тих, хто прагне справжніх якісних змін в управлінні своїми громадами.

Це люди, які йшли в місцеву владу за іншим: формувати програми розвитку громад, спрямовані на задоволення потреб мешканців, пошук інвестицій, боротьба із схемами в КП, створення системи, коли комунальне майно працює на громаду, а не на зацікавлених осіб, контроль за раціональним використанням бюджетних коштів та ін.

Вони пройшли, незважаючи на Кодекс, який заганяв їх в партії. Вони пройшли під різними прапорами, адже в мережу входять депутати практично всіх партій.

Насправді сьогодні в кожній раді розгортається боротьба саме по цьому розподілу. Не по партійних прапорах, не по ідеології, а по простому питанню: «Куди витрачати місцеві гроші. Повертати витрачене на виборах? Чи заставляти їх працювати на громаду?».

Це при тому, що громада часто сама не розрізняє де одні, а де інші. Бо в місцевих князьків свої медіа, а проекти, які просувають відповідальні депутати, складні. Можна взяти в лізинг за гроші Світового банку техніку для нової лінії, використовуючи новітні технології і капіталізуючи витрати в майбутні доходи, а можна закатати в асфальт мільйони з вигодою для «своїх».

Втім, зміни не спинити, і відповідальних людей в радах все ж багато. І вони потребують допомоги кожного свідомого мешканця.

Потрібно знайти таких депутатів у своїх громадах. Самим знайти, бо ні прапор, ні місцеві журналісти тут не допоможуть. Чути, що розповідають депутати, критично ставитись до прийняття рішень, підтримувати публічно рішення та ідеї, співпрацювати на благо громади.

Важливо дати тим депутатам, які прагнуть реальних змін, впевненість, що вони не одні, що вони мають підтримку людей. І що ніякий імперативний мандат не зможе зупинити якісних змін. Адже чим більший авторитет має депутат, тим менша можливість, що партія, якій він не вигідний, піде на застосування до нього імперативного мандату. Боятиметься негативу та знизить рейтинг бренду.

Завдання всіх нас — об’єднатися, допомагати один одному, спрямовувати наші зусилля на користь наших громад, а не на повернення грошей, витрачених на вибори. Стежити «за руками» місцевих рад. Куди йдуть гроші від рішень про землю? Про закупівлі? Про нову площу чи дорогу? Чи ми стаємо привабливим для інвестора? Чи життя в наших громадах стає комфортнішим?

Важливо налагодити контакт із центральною владою, яка повинна допомагати роботі органів місцевого самоврядування та якісно контролювати владу на місцях. Представництва центральних органів влади на місцях повинні пояснювати, що може зробити АМКУ, що правоохоронці, які проекти насправді готує ДФРР, як правильно залучати кошти державного бюджету.

Всі ми повинні працювати, разом. Щоб наші міста розвивалися по-справжньому. А не в інтересах тих, хто хоче «повернути свої гроші». Адже сильні громади формують сильну державу.