Лідер партії «Громадянська позиція» висловив кілька версій скоєння замаху на першого помічника Президента Сергія Шефіра.

«ОБСТРІЛ АВТОМОБІЛЯ першого помічника Президента Сергія Шефіра ще довго залишатиметься топ-темою не лише в контексті пошуку версій. Їх традиційно багато:
– помста олігархів,
– внутрішні розбірки довкола «головного офісу»,
– «рука москви»,
– інсинуація тощо.

Не маю достатньо інформації, аби наполягати на жодній з них. Наразі ж хочу висловити співчуття пораненому водію і звернути увагу на питання, що хоч не прямо, але виникають у контексті обстрілу не останньої людини в державі.

На жаль, замахи на високих посадовців і відомих людей часом трапляються у кожній країні світу. Але на відміну від України, там, зазвичай, знаходять і виконавців, і замовників. У нас обізнані люди ледь не пальцем указують на замовників вбивства Гонгадзе, а правоохоронна система мовчить. У нас розстрілюють Шеремета, а система малює версії, які розіб’є навіть студент-першокурсник.

Завжди виникало питання: хронічне нерозкриття резонансних злочинів – це непрофесіоналізм, чи пресловута політична доцільність? Якщо раніше суспільство здебільшого акцентувало на другому варіанті, то сьогодні виглядає 50 на 50. І власне розслідування справи Шефіра стане лакмусовим папірцем системі, яку вибудовує Зеленський. А там усе дуже тривожно. «Наполеонівські» замашки у глави держави помічали усі і давно. Принципи особистої відданості замість професіоналізму і кругової поруки замість ефективної роботи інституцій стають все очевиднішими. А прикриття від відповідальності високопоставлених друзів, спонсорів і холуїв лише підриває і так слабку віру у чесність і справедливість наших численних силових структур та вбиває останню мотивацію у тих професіоналів, котрі ще там залишаються.

Дуже показовими є слова генпрокурорки Венедиктової, що замах на Шефіра – це виклик системі. Якщо це справді так, то матимемо нагоду спостерігати, наскільки система, творена нинішнім Офісом Президента, здатна захистити хоча б саму себе? Бо як тоді жити простим людям, розуміючи, що в тій державі майже не залишилося професіоналів, здатних захистити не те що їхні права й свободи, а просто життя», – зазначив Володимир Гірняк.