Вдома - господар, на війні - герой, на роботі - успішний сільський голова. Це про висуванця політичної партії «Громадянська позиція» Соловичівського сільського голову Турійського району Ярослава Кашубу. Вперше громада довірила йому відповідальну посаду ще у 2006-ому. За 11 років змінилося чимало.

Соловичівській сільській раді підпорядковується три села: Соловичі, Кустичі, Обенижі. Тут проживає півтори тисячі людей. У контексті реформи з децентралізації перспектив до створення об’єднаної територіальної громади з центром у Соловичах - мало. Але, каже Ярослав Кашуба, нема коли цим перейматися. Поки їх кудись не приєднали, Ярослав Іванович разом з односельчанами трудяться над тим, аби змінювати реальність тут і зараз.

«Коли я став сільським головою, то на території сільської ради не було жодного підприємства. Як наповнювати бюджет? Були, побудовані ще в радянські часи великий клуб, школа, садочок, були дороги з твердим покриттям, була інфраструктура. Але час іде і це все треба утримувати. Не просто утримувати, а й розвивати. Пригадую, як була сесія і депутати не погодили розміщення у Мокреці птахокомплексу. Після сесії я підійшов до представника підприємства і кажу: Мокрець не хоче, то давай у нас спробуємо. Депутати Соловичівської сільської ради проголосували і тепер на території громади у нас 9 пташників. Немає того запаху, якого так остерігалися у Мокреці. І щомісяця до бюджету 30 тисяч гривень надходить. Загалом у нас бюджет зараз - два мільйони. Серед найбільших платників також деревообробне підприємство «Євростандарт», пекарня. Є надходження від оренди землі, почали заробляти на туризмі», - каже Ярослав Кашуба.

Вважає одним з перших видимих здобутків на посаді - відродження дитячого садочка у селі Обенижі. Бо це, фактично, була споруда без вікон і дверей. А нині, розповідає завідувачка закладу Ольга Пікарук, дошкільнята, яких у селі понад 7 десятків, мають чудові умови для виховання і навчання. «Ярослав Іванович про нас не забуває. Тільки за це літо купили холодильник і плиту. Це те, чого нам так не вистачало раніше», - зазначає пані Ольга.



Гордиться Ярослав Кашуба відремонтованим фельдшерсько-акушерським пунктом в Обенижах. Його вже хотіли ліквідувати, бо при-міщення було аварійним. А зараз будівля як нова. «Я був противником того, що ФАПи передали на баланс медицини. Я завжди знав, що у бюджеті села кошти на ФАП знайдуться. Бо це потрібно громаді. 360 тисяч ми витратили на реконструкцію і ремонт. Частину робіт зробила сама громада, поки я був в АТО», - розповідає сільський голова.



Непокоїть Ярослава Кашубу те, що в Турійському районі вирішили оптимізовувати освітні заклади. «Як на мене, то ту мову про пониження статусу школи у селі Соловичі, треба припинити. Я цього зробити не дам. Зараз ми плануємо кошти від продажу двох земельних ділянок повністю спрямувати туди. Школу треба перекрити, вікна вставити, двері…»



Облаштували у Соловичах свій стадіон. Засіяли поле травою, встановили ворота, місця для глядачів. Усе не без допомоги села. Нині на стадіоні тренується «молодіжка» ФК «Волинь». У селі та й біля туристичної родзинки - озера встановили контейнери для роздільного збору сміття. Кашуба вже облаштував місце, де скло і пластик будуть складуватися. «Будемо привчати людей», - каже сільський голова.



Він також пригадує, як політики різного штибу роздмухували конфлікт навколо проблеми Ковельського ветсанзаводу. «В мене нема такого, що те, що відбувається там, нас не стосується. Усі ці проблеми спільні і їх вирішувати треба спільно. Я був у голови адміністрації. Тоді ми вирішили, що під нашим контролем і за певні кошти, а це мало бути близько 4 мільйонів, дозволити утилізувати у нас ті відходи. Поговорив з людьми, вони погодились. Але приїхали політики, підговорили самогонщиків і вчинився балаган», - каже сільський голова.

Та не тільки господарчі справи доводиться вирішувати Соловичівському сільському голові. У 2014 колишній працівник МВС, командир спецпідрозділу «Беркут» у Ковелі, Ярослав Кашуба записався добровольцем до роти спецпризначення «Світязь». Каже, набридло розносити повістки односельчанам. «Я в АТО робив таке, що інші просто не могли. Мене питали: Дєд, як так, тобі не страшно? А я не боявся ризикувати, бо потім з цього був результат. І тут тепер так само. Нічого на голову тобі само собою не падає. Це все дуже кропітка праця. У нас гроші лежать просто під ногами, але треба їх побачити, взяти і спрямувати, щоб вони працювали на громаду, для людей…», - підсумовує розмову Ярослав Кашуба.