Міжнародні конфлікти, майбутнє України і Європи - про це і не тільки йшлося на щорічній конференції у Мюнхені з питань міжнародної безпеки.

Колишній генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен вважає, що на Донбас треба ввести миротворчі сили європейських країн, які не є членами НАТО, а президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що готовий відрядити своїх миротворців, якщо Москва і Київ дійдуть згоди у цьому питанні.

Можливі формати миротворчої місії ООН на Донбасі лідер партії «Громадянська позиція» Анатолій Гриценко аналізував у прямому ефірі програми «Великий вечір» на телеканалі NewsOne.

«Я поясню, чому навколо цих питань триває така гаряча дискусія. Кожна країна, чи це Швеція, чи Єгипет, чи Фінляндія, кожен, хто буде виділяти свої миротворчі сили, обговорює це питання в уряді. Обговорюється і зважується все: можливі загрози, реалістичність виконання завдань і потім, з подачі керівника держави, це рішення голосується в парламенті. Така практика в усьому світі.

План Расмуссена слабкий. Бо він передбачає виведення миротворців на лінію кордону не на першому етапі введення військ, а на наступних. У професіоналів є розуміння, що ізолювати район потенційних бойових дій повністю по всьому периметру необхідно на першому ж етапі, щоб не підливати пальне у те багаття! Будь-який варіант миротворчої місії передбачає, що буде така розвідувальна поїздка прямо на місце, де потенційні цивільні керівники місії і військові командири подивляться, де, як і кого треба розташувати. Вони ж відразу побачать, що є неперекритий кордон понад 400 кілометрів. Вони відразу скажуть про це своїм керівникам. Вони туди не підуть, бо це питання безпеки цих миротворців.

У плані Расмуссена якось так оптимістично йдеться про 20 тисяч військ. Наші розрахунки - потрібно 30-40 тисяч військ. Плюс цивільна місія - 5-6 тисяч. Якщо врахувати, що з кожної країни один підрозділ перебуває, другий - готується, а третій - відпочиває, то загалом треба задіяти близько 100 тисяч військ з різних держав. Це дуже непросте воєнне логістичне завдання.

А Росія з цим грається. Вона відкриває Мінські угоди, де вона не взяла на себе жодних зобов’язань, і каже: ми нічого не будемо підписувати, бо ми не сторона, ми - гарант. Станом на сьогодні Росія взагалі відмовляється підписувати будь-який документ з ООН про миротворчість. Вона наполягає на тому, щоб цю угоду підписували ДНР та ЛНР, проти чого виступає українська сторона. Бо це наша територія, наш парламент бере на себе зобов’язання, а не фейкові парламенти, обрані на виборах, легітимність яких ніхто не визнав. От в чому проблема», - каже Анатолій Гриценко.